Олександра Матвійчук про завдання, які ставлять перед собою представники громадянського суспільства для полегшення долі і звільнення політичних в’язнів

25-26 червня в Гаазі відбувся експертний семінар членів платформ CSP і CivilM + по темі «Відновлення справедливості і діалогу в конфліктних регіонах ОБСЄ – два аспекти правосуддя перехідного періоду». Ми публікуємо вибрані уривки з виступів експертів.

Олександра Матвійчук, Центр громадянських свобод (Україна):

«Коли ми працюємо з темою утримуваних в контексті конфлікту в Криму і на Донбасі, ми умовно ділимо справи на такі категорії: 1) затримані за сфабрикованими справами на території РФ; 2) військовополонені заручники на території ОРДЛО; 3) ті, хто утримується на території України у зв’язку з участю в конфлікті. Останню категорію теж можна умовно розділити на підкатегорії: громадяни України, затримані в зв’язку з участю в конфлікті; громадяни Росії, затримані у зв’язку з участю в конфлікті; і третя підгрупа – це громадяни України, які утримуються за підозрі в участі конфлікті, але в їхніх справах немає достатніх підстав.

На території РФ і Криму нам достеменно відомо про 98 осіб, які неправомірно утримуються, і це тільки верхівка айсберга. На території окупованого Донбасу в нашому списку близько 120 чоловік. Список веде СБУ, він засекречений. І навіть якщо б він був відкритий, розуміння процесів, які там відбуваються, говорить про те, що точна кількість невідома. Серед цих людей український режисер Олег Сенцов, фермер Володимир Балух, який був затриманий за те, що відмовився знімати український прапор зі свого будинку. В’язень сумління Емір Усейн Куку, донецький журналіст Асєєв і багато інших.

Завдання, які ми перед собою ставимо, ми ділимо на 2 рівні. Перший рівень – звільнення. Але оскільки немає явного розуміння, як цього домогтися, ми концентруємося на іншому рівні – люди, які перебувають в російських в’язницях до моменту звільнення повинні дожити, тому необхідно, щоб їм надавали медичну допомогу, не катували, допускали адвокатів. 58-річний кримський татарин Едем Бекіров вмирає в СІЗО Сімферополя. Він повертався до Криму, щоб побачитися з матір’ю перед важкою операцією на серці. Він не може підняти пляшку з водою, але був звинувачений в тому, що провозив 12 кг тротилу. Він знаходиться в СІЗО, де немає ніякої можливості для надання медичної допомоги та, незважаючи на рішення ЄСПЛ, продовжує там перебувати.

Ми намагаємося використовувати міжнародні механізми, але бачимо, що вони не працюють. Це не означає, що не потрібно звертатися, але не потрібно цим обмежуватися. Тому наша організація вибрала для себе шлях створення міжнародних мереж солідарності і чинення тиску на держави, які вважають себе демократичними, щоб вони теж залучалися до вирішення цієї проблеми. Якщо в 2014 ми запустили інформаційну кампанію Let my people go, яка мала на меті розповідати про такі випадки, то в 2018 глобальна акція Save Oleg Sentsov, яку запустила наша організація, вже взяла іншого порядку мета. Ми об’єднали публічні групи в 40 країнах світу, і ми були першими, хто запровадив практику синхронних демонстрацій по всьому світу з однаковими гаслами. І дійсно, є різниця: коли у Франції виходить 7 міст, в Німеччині 8 і в кожному окремому випадку кількість людей не значно, але паралельно виходить 40 країн, то це стає очевидно. Ми домоглися таких результатів як наприклад дзвінок Макрона Путіну і розмова про Сенцова, для чого президент Франції перервав свою відпустку. Це стало можливо, тому що до флешмобу «відправ листівку Макрону» приєдналися французькі інтелектуали і преса. Ми домоглися того, щоб в резолюції Європарламенту були перераховані імена всіх політв’язнів, а не 2-3 найважливіших. Після кампанії листів до Ради Європи президент Ягланд звернувся до Путіна з проханням про помилування Сенцова.

Є кілька проблемних питань, які ми можемо вирішити тільки спільними зусиллями:

1) Питання категорій критеріїв і список утримуваних. Проблема в понятійному апараті: кого вважати політичними в’язнями? Чи можемо ми використовувати путівник до тих осіб, які утримуються в зв’язку з конфліктом?

2) Питання тактики і стратегії. Нам потрібен міжнародний досвід, щоб не нашкодити.

3) Питання майданчиків. Мінські переговори ведуться тільки по Донбасу. Ув’язнені в Росії і в Криму не входять в рамки Мінського процесу, а значить потрібна інша переговорна майданчик”.