Українська Православна Церква Київського Патріархату, предстоятель Філарет (Михайло Денисенко), Патріарх Київський і всієї Русі-України.

Офіційна позиція / функції щодо конфлікту

З початку протестів на Майдані і до сьогодні позиція УПЦ (КП) продовжує яскраву і впевнену проукраїнську позицію патріарха Філарета, який відкрито наголошував на важливості ролі своєї церкви. Наприклад, він раніше заявив, що «якби не УПЦ (МП), в Україні не було б війни». 

Така місіологічна позиція церкви, яка раніше викликала підтримку політично активних віруючих, сильно втратила свій публічний вплив після отримання Томосу та утворення ПЦУ. Хоча спочатку патріарх Філарет підтримав цей процес і навіть отримав статус почесного патріарха, пізніше він розкритикував появу нової церкви, звинувативши свою минулу команду в зраді і закликавши вірних боротися з митрополитом Єпіфанієм і ПЦУ.

Хоча публічно УПЦ (КП) продовжує позиціонувати себе як «українську церкву», її вплив після ПЦУ фактично зводиться до нуля з окремими повідомленнями в соціальних мережах про психологічну неврівноваженість предстоятеля без будь-яких підтверджень.

Інтереси в регіоні конфлікту

Якщо раніше головним інтересом УПЦ (КП) було збереження позиції проукраїнської церкви як політичної альтернативи УПЦ (МП), зараз всі інтереси зводяться до підтримки свого неоднозначного статусу і намагання зберегти колишніх прихильників. Бачення церкви орієнтоване на особисту позицію патріарха Філарета, який хотів би бачити крах проєкту ПЦУ і повернення парафій у лоно УПЦ (КП) разом з впливом. За оцінками богословів, після відходу з життя лідера церкви більш імовірно, що всі, хто служителі увіллються в ПЦУ з небагатьма винятками, а УПЦ (КП) перестане існувати як окрема впливова структура.

Дії щодо конфлікту

До 2018 року і отримання Томосу, УПЦ (КП) активно публічно підтримувала нову владу в особі Петра Порошенка. Їх дії виявлялися в активному гуманітарному служінні. Незвичайним ходом стала мобілізація священиків до лав військових капеланів, які масово вирушили на служіння в ЗСУ і Національну гвардію в зоні конфлікту, але пізніше їх число скоротилося, закріпившись на рівні окремих бригад і підрозділів, де служителі отримали працевлаштування.

Ще одним важливим ходом з боку патріарха Філарета був лист, адресований патріарху Кирилу, яке розцінили як спробу примирення, яка такою не була, відповідно до коментарів в УПЦ КП, і не дала фактичного результату.

Після публічного засудження створення ПЦУ і проведення Об’єднавчого собору, УПЦ (КП) фактично розірвала будь-які відносини з православним світом, пішовши в зону церковного відчуження. Це не завадило патріарху Філарету висвятити ще двох єпископів після відтоку ієрархів в ПЦУ і заново створив Синод УПЦ КП.