Українська Греко-Католицька Церква, предстоятель Святослав Шевчук, Верховний архієпископ Києво-Галицький, митрополит Київський.

Офіційна позиція / функції щодо конфлікту

З часів активної публічної підтримки протестів на Майдані і залучення більшої кількості прихильників не тільки із Західної України, УГКЦ залишається на активній проукраїнській позиції щодо конфлікту. Вони підтримують і отримують підтримку у відповідь від проукраїнської діаспори, в основному в Польщі, Канаді та США, створюючи образ «українських католиків». При цьому, представники УГКЦ намагаються говорити від імені всієї України, хоча вони представляють товариство західних регіонів. У Стратегії розвитку УГКЦ, зокрема, акцент зроблений на роботі на рівні кожної парафії, щоб потім могла змінитися загальна картина в церкви, що здійснюється через проєкт «Жива парафія».

Щодо конфлікту, представники УГКЦ на чолі з предстоятелем Шевчуком говорять про «риторику миру», намагаючись ініціювати публічні обговорення проблематики з лідерами наукового і громадського середовища, часто на базі аналітичних центрів Українського католицького університету в Києві та Львові. На теологічному рівні і в заявах архієпископа Святослава мир визначається як «справедливий», тобто мир «не будь-якою ціною».

Інтереси в регіоні конфлікту

УГКЦ найбільш зацікавлена в тому, щоб перестати бути церквою тільки для Галичини, але вийти на загальноукраїнський рівень. На тлі їх активності з часів Майдану, багато представників центральних і східних регіонів дізналися про них ближче, але їм ще не вистачає церковного представництва і контакту з іншими віруючими.

Церква намагається розширити свій вплив і в зоні конфлікту, відкриваючи нові парафії і намагаючись працювати з місцевим населенням, яке часто ставиться до них як до «церкви бандерівців» і «католиків», що заважає активному просуванню. Тому лідери УГКЦ роблять ставку на розвиток служіння через мережу організацій Карітасу, де легше налагодити контакт із різними групами впливу через світські ініціативи допомоги, найчастіше постраждалим від конфлікту або людям у складних життєвих обставинах.

Геополітична стратегія УГКЦ залишається на рівні лобіювання своїх прав патріархату, виходячи з історичної пам’яті церкви до початку гонінь. Тому це питання час від часу піднімається на рівні закритих діалогів із Ватиканом, але навряд чи призведе до швидкого практичного результату через небажання Риму створювати розкол у світовій церковній спільноті. На рівні України ці інтереси УГКЦ проявляються як створення альтернативи Римо-католицької церкви для українських католиків, що часто проявляється через підкреслення проукраїнського характеру служителів і позиції в цілому.

Дії щодо конфлікту

Основні дії УГКЦ, крім офіційних заяв предстоятеля, проводяться через організації, ними ж створені. У першу чергу, це широкі гуманітарні та соціальні проєкти «Карітас України» (див. детальніше в пункті 6), а також військове та медичне капеланство, яке часто відбувається в зоні конфлікту.

Окремим акцентом у сфері миротворчості є робота від імені Комісії з питань примирення (представник – священик Ігор Шабан), яка пізніше стала також називатися Комісією «Справедливість і мир». Основна мета її роботи – це проведення екуменічних ініціатив, таких як Тиждень солідарності християн із загальними молитвами в різних храмах, діалоги з іудеями і мусульманами про загальні суспільні питання.

Одним із найвідоміших центрів представництва є Український католицький університет (УКУ), який активно задіяний в соціо-політичній сфері. Щодо конфлікту в УКУ існує Волонтерська сотня, яка активно допомагає військовим і їхнім сім’ям в зоні конфлікту і родичам Небесної Сотні.

УГКЦ, завдяки своїм парафіям за кордоном, часто може діяти на міжнародному дипломатичному рівні – за рахунок спільних проєктів із діаспорою, а також лобіювання інтересів держави у Ватикані, що відбувалося неодноразово в рамках візитів українських військових до Папи Римського і міжнародному паломництві офіцерів до Люрду.

Вище керівництво церкви бере участь у складі Всеукраїнської Ради церков і релігійних організацій, підтримавши загальну стратегію побудови миру, а також заклики до Володимира Путіна про звільнення в’язнів совісті і політв’язнів, підтримання мирних ініціатив президента в 2014 році, заяву про підтримку в допомоги захисту держави та інші. Одне з останніх проявів активної позиції – це участь у Круглому столі з питань релігійної свободи та політв’язнів, де церква підтримує загальну публічну позицію допомоги сім’ям політв’язнів і спробам вплинути на звільнення в’язнів совісті.