Збірний образ руху військових капеланів від імені різних релігійних спільнот.

Офіційна позиція / функції щодо конфлікту 

Рух військового капеланства отримало друге дихання і виток розвитку після початку анексії Кримського півострова і гострої потреби окремих військових підрозділів. Хоча багато служителів починали свій шлях капелана з гуманітарної допомоги батальйонам і бригадам, пізніше їх роль кристалізувалася й отримала офіційний статус.

Зараз офіційна позиція виглядає як підтримка загальнодержавного бачення конфлікту (за обов’язком військової служби в штаті ВСУ), а також власної релігійної організації.

Інтереси в регіоні конфлікту

Якщо говорити про службу військових капеланів у цілому, опускаючи конфлікти між представниками окремих церков, головним інтересом для них є стабільна підтримка своєї служби в штаті ЗСУ і на законодавчому рівні. Зокрема, це отримання офіційного статусу учасників бойових дії, соціальної і медичної страховки, визнання від держави і фінансова підтримка (в тому числі витрати на необхідні ресурси як витрати на бензин під час переміщення по лінії розмежування). На даний момент військові капелани активно співпрацюють із ВСУ і Нацгвардією, з окремими ініціативами підтримки місцевої поліції.

Дії щодо конфлікту

Зараз з боку міжрелігійного руху військових капеланів відбувається різноманітна підтримка військових і командування на рівні кадрової роботи з військовим складом і офіцерами. Зокрема, служителі, крім задоволення духовних запитів, часто допомагають вирішувати актуальні проблеми підрозділу і можуть тісно співпрацювати з військовим психологом або частково замінювати його в умовах відсутності.

Капелани продовжують підтримку соціальних контактів із сім’ями військовослужбовців, а також інформування військових (новини, політичні рішення, зв’язок із зовнішнім світом), пошуки додаткових ресурсів для потреб армії або інших підрозділів. Іноді робота з сім’ями військових відбувається в формі активних соціальних проєктів, як, наприклад, сімейні реколекції, які влаштовують представники УГКЦ.

Хоча це і не є фактичним завданням військових капеланів, часто вони допомагають налагоджувати комунікацію між військовими підрозділами та офіцерами зокрема, особливо якщо вони зобов’язані піклуватися про відразу кілька частин.

Ще одну важливу роль у контексті комунікації відіграє співпраця капеланів із CIMIC – Службою цивільно-військового співробітництва. Міноборони запускало пілотний проєкт мобільних бригад, куди входили священик-капелан, військовий психолог і замполіт, які повинні були вирішувати актуальні проблеми в різних частинах лінії розмежування з цивільним населенням. Такі бригади, за відгуками командування і самих офіцерів, довели свою ефективність і допомагали налагоджувати зв’язки з місцевими громадами в умовах динамічних змін на лінії фронту.