Збройні конфлікти останніх років, як і війни минулого сторіччя, яскраво демонструють нищівний вплив на цивільне населення. Саме ті, хто не бере участі у бойових діях, складають переважну частину втрат, гинуть і отримують поранення, страждають від насильства, втрати засобів до існування, вимушеного виселення зі своїх домівок, недостатнього рівня або повної відсутності необхідної для виживання інфраструктури.

В Україні збройний конфлікт призвів до загибелі понад трьох тисяч та поранення понад семи тисяч цивільних осіб, змусив понад 2,7 мільйона цивільних переселитися в межах і поза межі України. В зонi ведення воєнних дій зафіксовано атаки на цивільну інфраструктуру, використання мирного населення в якості “живих щитів”, незаконні затримання, тримання під вартою incommunicado та позасудові страти, що часто має бути кваліфіковано як воєнні та інші види міжнародних злочинів. В цьому контексті цілком очевидною є необхідність вивчення досвіду інших країн у сфері захисту цивільних. Одночасно постає питання – наскільки ефективною з практичної точки зору є гуманітарна складова міжнародного права та чи отримують цивільні належний рівень захисту у разі виникнення ситуацій насильства? Яких зусиль докладають світові безпекові актори задля покращення ситуації у цій сфері?