З початку карантину в Україну повернулися українці, що працювали та проживали за кордоном. Міністерство закордонних справ вважає, що таких осіб – 120 тисяч. Необхідно було докладати значних зусиль: домовитися про авіа-рейси, узгодити виліт-прибуття в Україну, домовитися, в який спосіб люди дістануться до місця проживання тощо. А що робити громадянам України, які з різних причин застрягли в «Л/ДНР»? Або навпаки, застрягли на підконтрольній території, маючи місце постійного проживання на непідконтрольній території.

15 березня о 15:30, за декілька годин до закінчення роботи КПВВ, було оголошено, що перетин лінії розмежування буде здійснюватися виключно за реєстрацією місця проживання. Вже 16 березня перетнути лінію розмежування було неможливо! Нажаль, люди, які зареєстровані як внутрішньо-переміщені особи (ВПО), але перебували на непідконтрольній території, не потрапили додому на підконтрольну територію України. У зимовій одежі, без грошей, з різними думками про роботу, про можливість посадити городи й отримати врожай, про лікування, про, про…

Ці люди шукають будь-яку можливість потрапити додому, але їх не випускають. Останні три тижні ми отримуємо буквально потік листів із закликом про допомогу з перетинанням КПВВ. Наводимо три приклади листів від переселенців.

«… Я прописан на оккупированной территории, но живу и работаю в Запорожье на Запорожстали. Имею справку ВПЛ. Находился в очередном отпуске по месту прописки с 10.03.20 по 22.03.20. Узнал 16 марта об ограничении пропуска через КПВВ. Имея справку переселенца, справку с места работы, ж. д. билеты в оба направления, 18 марта не был пропущен на подконтрольную Украине территорию на КПВВ Марьинка, т. к. я не имею прописки в Запорожье. Все аргументы, что там работа, съемная квартира, документы, автомобиль и личные вещи НЕ убедили пограничников. Сейчас оказался без работы и средств к существованию, жду открытия КПВВ. На предприятии с 22.03.20 нахожусь в отпуске за свой счёт. Не знаю, сколько продлится карантин и как выживать. Правомочны ли действия правительства по отношении к переселенцам? … К. »

«Мы переселенцы, но постоянно проживаем в г. Киев и г. Ирпень. Я онкобольная, имею III группу инвалидности. Есть тому подтверждение: справка МСЭК, выданная Киевским онкодиспансером. С мужем, у которого тоже есть справка с места работы, он там действительно работает в пгт. Ирпень. Приехали 15 марта в Луганск на 1 день и не можем попасть домой обратно. Я должна принимать ежедневно лекарства, уже полтора месяца я их не принимаю, и мое состояние из-за этого существенно ухудшается с каждым днем. Не знаю, долго ли протяну без лекарств и лечения. Здесь его не купишь, да и не за что. Мы остались без средств к существованию… Я обращалась в Луганске в «МИД» «ЛНР». Они меня вносили и в прошлый раз на пересечение КПВВ, который был 24 апреля в Станице, а Украина не захотела меня пропускать. Я, честно говоря, не поверила тому, что мне сказали в «МИД» «ЛНР». Но я писала в штаб ООС и получила ответ, сейчас вам скину – Отказано!»

«Я прошу Вашей помощи по пересечению линии размежевания, так как уже 1,5 месяца не могу вернуться домой. Я нахожусь в положении (24 неделя беременности), мне срочно нужно ехать в больницу по месту проживания. На неподконтрольной территории я оказалась так как осуществляла уход за онкобольной бабушкой. Ее выписали 23.04 и были все надежды на то, что КПВВ откроют 24 апреля, но этого не произошло. Мы уже не можем тут находиться, так как заканчиваются средства для существования. Помогите пожалуйста нам!»

А ось обставини людей, які не можуть повернутися додому не непідконтрольну територію.

«В связи с карантином, я со своей маленькой дочкой, которой два годика, не успела пересечь КПВВ и все это время нахожусь в Курахово почти без средств к существованию. Все деньги уходят на съем квартиры! Прошу вас о помощи в пересечении КПВВ и возвращении домой. Помогите, пожалуйста!».

У одеситки С. 9 травня у Кировську померла мати, а батько знаходиться у лікарні в тяжкому стані. Через неможливість перетнути контактну лінію вона не попала на поховання й не може домогтися пропуску через КПВВ, щоб доглядати за батьком.

«Здравствуйте, я застряла с двумя детьми без средств к существованию, помогите, пожалуйста, попасть домой в Донецк! Прописку имею донецкую, дома своё жильё. Застряла на подконтрольной территории, жить и кормить детей тут не имею больше возможности. Помощи нет ни от кого. У меня двое детей, и пожилая мама с больным сердцем, я сама воспитываю детей, и мы тут без средств к существованию. И дома ещё и проблемы теперь начались, из-за карантина, старшую дочь хотят отчислять из университета, младшую якобы уже отчислили из школы, сказали – придите заберите документы. Какой-то беспредел происходит. Младшая дочь – астматик с аллергическим уклоном, нужны постоянно лекарства, состоим на учете в Донецке у пульмонолога, невропатолога, кардиолога. Нужно было весной снова делать обследование, на которое мы не попали, потому что застряли здесь. Пожалуйста, помогите нам попасть домой!».

Працівники Харківської правозахисної групи подзвонили всім, хто до нас звернувся до кінця квітня, склали структурований список з означенням всіх обставин та 4 травня передали його Уповноваженому ВРУ з прав людини Людмилі Денісовій. У списку було близько 350 прізвищ. За два тижні кількість людей в списку перевищила вже 700 осіб.

Денисова зв’язалася із штабом Операції об’єднаних сил, туди поїхав її представник, і там готові пропускати людей через КПВВ. Але проблема ускладнюється тим, що з протилежного боку КПВВ також закриті для перетину, і навіть проїзд до КПВВ неможливий. Наприклад, жінку О., яка має інвалідність за онкологічним захворюванням і вже 1.5 місяці не приймає призначеного препарату для лікування, були готові пропустити на КПВВ з обох боків, але всі машини з Луганська в сторону КПВВ у Станиці Луганській військові просто не пускають.

Після складних перемовин було складено список з 38 осіб з непідконтрольної території та 35 осіб з підконтрольної території для перетину КПВВ. 16 травня це таки здійснилося. КПВВ у Станиці Луганській перетнуло 32 особи. Усім зробили тест на коронавірус, тім, хто мав смартфони, встановили мобільний додаток «Дія», який надає можливість стежити за поведінкою людини на самоізоляції, а тих, хто не мав, повезли на обсервацію.

20 людей проїхали через КПВВ на непідконтрольну територію.19 травня цей процес продовжився. Є певний прогрес, але він дуже повільний.

Велика подяка Людмилі Денісовій та працівникам її офісу, а також штабу ООС! Аналіз списку на перетин КПВВ показує, що його укладачі керувалися насамперед медичними міркуваннями: планові операції, перерване лікування тяжкохворих тощо. Проте виникає питання, чому не дати можливість повернутися додому чи поїхати на навчання та роботу всім майже 700 внутрішнім переселенцям, у багатьох з яких розірвані родини, вже немає коштів на проживання в Л/ДНР, є тільки зимова одежа тощо? Вже пішов третій місяць їх вимушеного перебування поза домом. Що заважає державним органам так вчинити?

А люди, все пишуть і телефонують…

Євген Захаров, Голова Харківської правозахисної групи, Україна