Шановна пані головуюча, шановні колеги,

На сході України вже 5 років триває жорстока війна. Війна, яка була розв’язана Кремлем, яка велася як агресивна війна регулярними російськими військами і тепер повністю контролюється безпосереднім оточенням Путіна – Сурковим та залежними від Путіна воєначальниками в Донецьку та Луганську. Війна проти суверенної незалежної європейської держави – проти України, кордони якої сама Росія гарантувала в 1994 році. І коли Ви, пане Гампель, зараз кажете, що прийняття результату цієї війни є реальною політикою, то Ви не лише наслідуєте дуже поганий історичний приклад інших німецьких партій, але сієте нові війни і нові страждання – така політика AFD у цій залі.

Страждання людей на лінії зіткнення дуже просто описати. І нажаль, позитивні зрушення, які ми маємо, відбуваються не без проблем. Якщо у такому селі, як Золоте-4, відбувається розведення [сил та засобів], це означає, що безпека в цьому місці вже не гарантується військовими. Але поліції там немає вже сьогодні. Коли наприклад у Золотому-4 буде зґвалтована жінка, тут уже зараз немає поліції, немає прокуратури та судів.

Завдяки розведенню, ми на щастя, для того, аби зменшилась кількість обстрілів, можемо розширити сіру зону, але уже зараз перед нами постає питання про те, яким чином в такому випадку має забезпечуватись верховенство права і безпека. Це питання дійсно термінове, і воно стає по-справжньому терміновим, якщо задуматись, яким же чином будуть організовані вибори. Ми маємо в цій ситуації відповісти на питання людей на Донбасі: якщо ми можемо рухатись в напрямку миру, яким чином буде забезпечена наша безпека? Це нагальне питання, і я вважаю, що для відповіді на нього у найближчі місяці буде необхідна участь Німеччини. Тому що зараз ситуація з безпекою покращується завдяки діям української сторони, але російська сторона до цього часу жодним чином не долучилась до цього процесу. Так звані республіки минулого тижня вирішили, що їх кордони – це адміністративні кордони Донецької та Луганської областей, тобто далеко вглиб контрольованої урядом території. Кількість обстрілів напередодні переговорів зросла, видача російських паспортів набрала обертів, зростає економічна залежність окупованих територій від російських олігархів з оточення Путіна.

Пан Путін ставить на те, що певні кроки робить лише Зеленський, а він сам тим часом вичікує, зображує «гарного хлопця», сидить за столом і показує усім: я готовий, але при цьому нічого не робить. Ми більше не можемо терпіти таку поведінку пана Путіна. І в першу чергу це стосується зобов’язань, які взяла на себе російська сторона (припинення вогню та робота ОБСЄ в рамках їх мандату) – це не вперше сторони домовляються про припинення вогню і не вперше підкреслюється, що спостерігачі ОБСЄ можуть мати доступ всюди, і ми уважно спостерігаємо, чи це станеться цього разу. Мені дуже цікаво, чи хлопці в Луганську пропустять спостерігачів ОБСЄ аж до узбережжя Азовського моря – готовий з Вами сперечатись, що цього не станеться. І тоді ми з Вами у Берліні маємо називати речі своїми іменами, ми повинні звернутись до Путіна і сказати: ви маєте дотримуватись цих домовленостей. Більше ніякої стрілянини, і ви маєте дозволити ОБСЄ робити свою роботу.

Що ще має зараз зробити Федеральний уряд – це підставити плече панові Зеленському. На газових переговорах з Росією Зеленський повинен бути в змозі показати, що за ним стоїть Німеччина і надалі забезпечуватиме транзит газу через Україну на належних умовах, так само це стосується і реформ, і намагання простягнути руку Сходу – гуманітарної допомоги, питання, як Україна фактично може виплачувати зараз пенсії на окупованих територіях. Яким чином ми можемо разом – Україна, Німеччина та ЄС – простягнути руку на Схід, щоб люди на окупованих територіях знали, що вони не повинні покладатись на Путіна, що ми також думаємо про них. Я хотів би, щоб Німеччина зіграла тут свою роль, і в цьому я сподіваюсь на Вашу роботу, пане Міністр закордонних справ, і звичайно всього уряду.

І ще одна важлива річ: якщо ми дійсно хочемо йти у напрямку виборів, як сказав Андрій Гунько, для того, щоб справді мати представництво людей на Донбасі в цьому процесі, а не тих кримінальних військових начальників, які сьогодні звуться керівниками республік, які не роблять нічого іншого, окрім як попирати ногами права людини і тримати таємні в’язниці, де катують людей без будь-якої законності – такі вибори ми повинні проводити? Вибори за будь-яку ціну – це не вибори, що приведуть до миру. Це мають бути вільні, чесні, демократичні вибори, де кожен може виставити свою кандидатуру та займатись агітацією – від комуністів до Зеленського, – не такі вибори, які ми цього року спостерігали у Москві та Санкт-Петербурзі, а чесні демократичні вибори. І я маю великі сумніви, що пан Путін зважиться зробити цей крок разом з нами, і тому вважаю, що здоровий рівень скептицизму, безумовно, правильний.

Дуже дякую!