Також посібник містить перелік обставин до з’ясування під час огляду ймовірного місця скоєння воєнного злочину. До складу також увійшли поради щодо захисту місця події та збереження даних, що можуть мати важливе значення на пізніших етапах розслідування інциденту (чи планування його відновлення). Крім того, посібник пропонує практичну інформацію про те, як проводити фото та відеофіксацію наслідків обстрілів.

Мета цього посібника – надати базову інформацію для фахового документування фактів скоєння воєнних злочинів – як для фіксування та обліку, так і сприяння спеціалізованим організаціям у розслідуванні та встановленні порушень норм міжнародного гуманітарного права. До того ж посібник може слугувати дороговказом для спеціалізованих організацій щодо принципу універсальної юрисдикції, зокрема в підготовці справ до етапів розслідування, розгляду та переслідування потенційних винних в іноземних юрисдикціях.

Громадянське суспільство України показало високу стійкість. Розвитку цієї стійкості сприяла, зокрема, підтримка міжнародних фондів та державних програм у країнах ЄС. Активісти змогли об’єднатися, використовувати набуті кваліфікацію та досвід і, як наслідок, швидко реагувати на виклики війни, адаптувати свою діяльність відповідно до мінливих потреб суспільства. Також війна привела до лав активістів багатьох із тих, хто раніше подібною діяльністю не займався. У ситуації глобальної загрози згуртованість українського суспільства та його готовність до волонтерської роботи зросла до нових висот.

У нинішніх умовах громадянське суспільство України та інших країн відіграє одну з ключових ролей у питанні підтримки України в тилу та на фронті, дбаючи про доставку та розподіл гуманітарних вантажів, допомогу захисникам країни, біженцям, документування порушень прав людини та воєнних злочинів, адвокацію підтримки України за кордоном, посилення української суб’єктності на міжнародному рівні.

Представлені в цій публікації історії реальних людей показують громадянське суспільство як важливого актора у протистоянні російській агресії, лобіюванні більш активної підтримки України світовою спільнотою та висвітленні у медійному просторі теми України, роботі з наслідками війни та повоєнному відновленні країни. Історії героїв та героїнь демонструють спектр суспільно-політичних викликів, особисті ризики, з якими стикаються активні громадяни в Україні та інших країнах через розв’язану Кремлем війну.

Цими історіями ми хочемо мотивувати міжнародну спільноту надавати підтримку Україні, а суспільства країн бути готовими пожертвувати частиною особистого комфорту заради допомоги іншим.

Текст коміксу доступний тільки англійською.

Війна, яка почалася на сході України 2014 року, заскочила мешканців Донецької і Луганської областей на різних життєвих етапах. Школярі, студенти, молоді фахівці, батьки, люди середнього віку, пенсіонери — усі відчули шок від збройного конфлікту і були змушені перебудувати власні життя з огляду на війну. Такі історичні події завжди викликають потужну емоційну реакцію і чинять вплив на формування ціннісних установок та світогляду, особливо в дітей і підлітків, які перебувають на критичному етапі навчання.

Щоб звернути увагу акторів, які залучені в урегулювання конфлікту і роботу з його наслідками, на необхідність диференційованого підходу до його подолання, розвитку регіону та безпечної реінтеграції, міжнародна платформа громадянського суспільства CivilMPlus організувала віртуальну місію щодо встановлення фактів. У вересні 2021 року група експертів з шести країн (України, Німеччини, Литви, Росії, США й Франції) провела п’ять онлайн-зустрічей з активістами громадянського суспільства, представниками місцевої влади і журналістами з Донецької та Луганської областей. Під час цих зустрічей експерти ставили запитання й обговорювали з учасниками їхнє сприйняття відмінностей між поколіннями на проблеми, життєві ситуації та бачення майбутнього в контексті збройного конфлікту на сході України. Враховуючи те, що серед жителів регіону конфлікту і в ширшому суспільному дискурсі існують різні думки щодо історії цього конфлікту та ролі держави і політичних еліт в його нагнітанні та врегулюванні, організатори навмисно не тематизували аспект відповідальності, а залишали на розсуд учасників дискусій можливість висловитись з цього приводу – з метою забезпечити максимально відкритий діалог.