Content
«Ми не можемо дозволити заморозити Нормандський процес або Мінський процес. Ми маємо шукати рішення. … Ми маємо шукати компроміси, якщо хочемо повернути окуповані території назад. Я хочу їх повернути. І я категорично не сприймаю позицію, що “давайте відріжемо і забудемо”»
Публікуємо частину матеріалу Європейської правди, інтерв’ю Міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби. Головний дипломат країни говорить про Мінський і Нормандський формати та про нові виклики, що стоять перед МЗС. Повний текст інтерв’ю опублікований на сайті Європейської правди.
[…]
– Ще запитання про Росію. Чи може коронавірус зруйнувати санкції?
– Росія щиро на це сподівається.
Вони заходять здалеку і пропонують з гуманітарних міркувань відмовитися від тих санкцій, які заважають боротися з коронавірусом. Поки що про зняття санкцій, ухвалених у відповідь на російську агресію проти України, вони прямо не говорять. Але ми чудово розуміємо логіку їхніх дій.
Ми працюємо, щоб не допустити цього сценарію.
І сказати, що хтось в Європі не розуміє їхньої стратегії, у мене язик не повернеться.
“МЗС повинно мати роль у Мінському процесі”
– Хто керує українською дипломатією?
– Президент України.
– А закон “Про дипломатичну службу” вважає, що це має робити міністр закордонних справ.
– Крім закону, є Конституція України. Але ясно, що топ-менеджером української дипломатії є міністр закордонних справ.
– Ваш попередник, Вадим Пристайко, визнавав, що мав певний розподіл повноважень із головою ОПУ Андрієм Єрмаком. У вас є подібний розподіл?
– Мені ніякі розподіли у спадок не перейшли, але очевидно, що в Україні сформувалася інституційна інфраструктура для роботи з окупованими територіями. На рівні уряду це віце-прем’єр та міністр з питань реінтеграції Олексій Резніков. Андрій Єрмак як людина, яка глибоко в Мінському процесі та в Нормандському процесі, також займається цими питаннями. Але це не означає, що Міністерство закордонних справ не бере участі у цьому процесі.
Коли я сюди прийшов три тижні тому, то мені розказали колеги, що за останніх пів року залученість МЗС у Мінському процесі постійно знижувалася. Я вважаю, що МЗС має бути залученим в цей процес, має бути гравцем. Та рушійною силою з нашого боку мають бути дві інституції, які я згадав (на чолі з Резніковим та Єрмаком. – ЄП).
Що ж стосується Нормандського формату, то тут, очевидно, провідною є роль МЗС, це класичний дипломатичний формат.
– Я правильно розумію, що ви звинувачуєте Пристайка в тому, що за нього знизилася роль МЗС у Мінську?
– Боже збав! Ми з Вадимом Володимировичем занадто давно знайомі, щоб розуміти логіку дій один одного і підтримувати один одного. Ми з ним є зовнішньополітичними однодумцями. У мене навіть у думках ніколи не було його звинувачувати. Якщо ви простежите публічні заяви міністра Пристайка, ви побачите, що він дуже багато коментував і з приводу “Мінська”, і з приводу “Нормандії”.
Просто на різних етапах історії, починаючи з 2014 року, МЗС різною мірою залучалося в ці процеси. В 2014 році МЗС було скрізь, було максимально залучене. Потім адміністрація президента почала відігравати активнішу роль. Тобто це процес, а не предмет для звинувачень.
– Зараз МЗС знову буде “скрізь”?
– Ні. Я переконаний, що воно не має бути скрізь. Кожен має робити свою роботу.
– Ви кажете, що будете більше залучені у питання “Нормандії” та “Мінська”. Якщо ви побачите, що там відбувається щось, що шкодить Україні, ви готові сказати “ні”?
– Безумовно. Ви про що взагалі?
– Зараз такого не відбулося?
– Ні.
– 11 березня в Мінську було парафовано…
– Ні, це не міжнародний правовий документ, щоб його парафувати. Був підписаний протокол про результати засідання.
– Із ним все ок? Адже у додатку йдеться про формат Консультативної ради…
– Додаток ніхто не підписував.
– То він Україною не погоджений?
– Він не підписаний. Більше того, ви ж стежите за розвитком подій і бачите, що ситуація довкола Консультативної ради не розвивається.
– Це є не випадковим?
– Ну, це вам треба провести журналістське розслідування.
…Структура тристоронньої контактної групи залишилася незмінною. Там є держава, яка напала – Росія, держава, яка захищається – Україна, і ОБСЄ посередині.
Позиція МЗС дуже чітка: і міністерство, і я особисто як міністр виступаємо проти будь-якого переформатування ТКГ.
Що стосується Консультативної ради, то коли я став міністром, це питання вже опрацьовувалося, і я постав перед фактом того, що такий процес уже існує. Але, як я вже сказав, наразі ситуація довкола Консультативної ради не розвивається.
– Якими є для нас “червоні лінії” у питанні Донбасу?
– У нас є тільки одна “червона лінія” – це державний кордон України.
– Якось мало. Якщо буде державний кордон і всередині федералізована держава – це окей?
– Я вас благаю! Ні. Для мене, як для міністра закордонних справ і як для громадянина України, є абсолютно неприпустимим сценарій, коли один, два чи три регіони України матимуть більше прав впливати на внутрішньополітичні і зовнішньополітичні рішення України, ніж інші регіони.
А “червона лінія” – це державний кордон України, і РФ має вийти за цю лінію не лише формально, вивівши свої збройні підрозділи, своїх радників і своїх агентів впливу, але й вийти за неї повноцінно.
“‘Придністровізацію’ Донбасу ми не розглядаємо”
– Коли буде саміт “Нормандії”?
– Працюємо на ті дати, на які попередньо погоджувалися – з квітня. Але все залежить від стабілізації ситуації з коронавірусом або здатності придумати формат віртуального саміту. Ну і, звісно, на саміт треба виходити з конкретними результатами.
– У вас є очікування, що ми можемо на квітень вийти з якимись результатами?
– У мене немає очікувань, у мене є робота.
Ми не можемо дозволити заморозити Нормандський процес або Мінський процес. Ми маємо шукати рішення. Не буде так, як, можливо, сподівається частина українського суспільства, що все просто пройде і все буде класно. Ми маємо шукати компроміси, якщо хочемо повернути окуповані території назад. Я хочу їх повернути. І я категорично не сприймаю позицію, що “давайте відріжемо і забудемо”.
В Парижі був підписаний конкретний документ, де намічена подальша логіка подій. І ми хочемо, щоби був обмін полоненими, припинення вогню, щоби відбувалися процеси, які дозволять нам вийти на черговий саміт у Нормандському форматі.
– Росія не виконує навіть перший пункт “Мінська”, про припинення вогню, а ми говоримо про виконання 12-го пункту – про вибори. У чому необхідність?
– Безумовно, не може бути виборів без безпеки. Але якщо ми не будемо про це говорити, не будемо готуватися до моменту, що колись вони відбудуться – то просто марнуватимемо час.
Але ще раз наголошую, що виборів без безпеки не буде.
– Коли вони можуть відбутися теоретично?
– Я не перебуваю у просторі гіпотетичних рішень.
У нас гинуть солдати, у нас поранені. Це – відсутність безпеки. Буде безпека, буде припинення вогню, тоді почнемо розраховувати, коли ми всі на практиці будемо готові для проведення виборів.
– Була ідея, що Україна за рік має обрати опцію подальших дій на Донбасі.
– Президент України казав у інтерв’ю, що не може вічно чекати на конструктивну позицію Росії, і в мене немає сумнівів, що президент об’єктивно оцінює ситуацію.
Але ж наша мета – в тому, щоб різними інструментами стимулювати рух в правильному напрямі. Ніхто не буде через рік відмовлятися від окупованих територій. Це наша земля, наші люди і ми будемо за них боротися.
– Була ідея “заморозити” конфлікт. Умовно, відрізати, але не відмовитися.
– Я вас благаю! У нас же є чудовий приклад того, що відбувається, якщо затягувати це все на десятиліття – це Придністров’я.
Я переконаний, що в суспільстві знайдеться частина людей, які будуть підтримувати цей сценарій. Але особисто я виступаю проти.
– Тобто ми “придністровізацію” не розглядаємо?
– Ні.
– Тоді що ж відбудеться, коли спливе цей умовний рік?
– Ми завжди будемо шукати сценарій, шляхи, кроки для того, щоб український прапор повернувся в Сімферополь, Донецьк і Луганськ.
Джерело: “Європейська правда”